побутуючий
ПОБУТУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до побутувати. Реалізм професіональної музики.. великою мірою базується на глибокому осягненні композитором типових інтонацій народної музики, узагальненні характерних, широко побутуючих у народі музичних інтонацій (Мист., 6, 1955, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побутуючий | побутуюча | побутуюче | побутуючі |
Родовий | побутуючого | побутуючої | побутуючого | побутуючих |
Давальний | побутуючому | побутуючій | побутуючому | побутуючим |
Знахідний | побутуючий, побутуючого | побутуючу | побутуюче | побутуючі, побутуючих |
Орудний | побутуючим | побутуючою | побутуючим | побутуючими |
Місцевий | на/у побутуючому, побутуючім | на/у побутуючій | на/у побутуючому, побутуючім | на/у побутуючих |