побіденний
ПОБІДЕННИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що бідолашний. Стара сиділа непорушно, схиливши побіденну голову, і рясні сльози зрошали її старечий вид (Коцюб., І, 1955, 98); // у знач. ім. побіденний, ного, ч. Те саме, що бідолаха. - Мене прокляла мати, прокляв і батько з того світу - я Каїн!.. А тобі мене жаль як побіденного, нещасливого... Спасибі тобі, козаче (Стор., І, 1957, 338).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побіденний | побіденна | побіденне | побіденні |
Родовий | побіденного | побіденної | побіденного | побіденних |
Давальний | побіденному | побіденній | побіденному | побіденним |
Знахідний | побіденний, побіденного | побіденну | побіденне | побіденні, побіденних |
Орудний | побіденним | побіденною | побіденним | побіденними |
Місцевий | на/у побіденному, побіденнім | на/у побіденній | на/у побіденному, побіденнім | на/у побіденних |