побілувати
ПОБІЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. рідко. Те саме, що побілити 1. Олеся звеліла в суботу побілувати прихожу й світлицю (Н.-Лев., III, 1956, 135); Треба вчасно побілувати [аеродромний знак] вапном, бо він швидко линяє, заноситься піском та курявою (Гончар, Тронка, 1963, 294).
2. спец. Обдерти шкуру із забитої тварини. - Я послав уже дружину і свояченицю, - сказав Степан. - Вони з пастухом побілують корів, а ввечері я м'ясо привезу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 59).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побілую | побілуємо |
2 особа | побілуєш | побілуєте |
3 особа | побілує | побілують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побілував | побілували |
Жіночий рід | побілувала | |
Середній рід | побілувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побілуймо | |
2 особа | побілуй | побілуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побілувавши |