побільшати
ПОБІЛЬШАТИ, аю, аєш. Док. до більшати. Не слуха [жаба]... дметься... дметься... - Що, сестро, як тобі здається, Побільшала хоч трохи я? (Гл., Вибр., 1957, 45); Вона вже виросла, набралася сили і руки побільшали (Коцюб., І, 1955, 15); Перед очима її побільшало місячне коло, але не стало ясніше (Стельмах, І, 1962, 342); Вона зблідла ще більше, злякано стала, очі в неї побільшали (Загреб., Шепіт, 1966, 47); Як побільшають індичата, почнуть добиратися ростом до старих індиків, то вона почне на їх гукати (Мирний, IV, 1955, 294); Не ходила на грища та вечорниці, як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани (Л. Янов., І, 1959, 32); Якось наче аж побільшав чоловік: всі економські слухають і прислухаються до нього (Стельмах, І, 1962, 605); Гомін ще побільшав, одні сміялися з Семена, другі вмовляли та потішали, інші знов і собі плакати заходилися (Л. Укр., III, 1952, 562); Надвечір мороз побільшав, під ногами рипів сніг (Гур., Друзі.., 1959, 160); // безос. Зрости кількісно; прибути. Він.. глянув на річку. Води ще побільшало (Гр., І, 1963, 416); - На те літо у нас тридцять пар воликів уже буде. Побільшає і тракторів (Жур., Дорога.., 1948, 119); Дівчина не відала, що сьогодні її слухачів побільшало (Мушк., Серце.., 1962, 54); Клопоту побільшало.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побільшаю | побільшаємо |
2 особа | побільшаєш | побільшаєте |
3 особа | побільшає | побільшають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побільшав | побільшали |
Жіночий рід | побільшала | |
Середній рід | побільшало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побільшаймо | |
2 особа | побільшай | побільшайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побільшавши |