побір
ПОБІР, бору, ч. 1. перев. мн., заст. У дореволюційній Росії - збір грошима або натурою (на користь держави, поміщика і т. ін.). З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (Стор., І, 1957, 367); Подать, збори, побори, викупне, лихі порядки, що завели пани і правителі, людей давлять (Горд., Чужу ниву.., 1947, 139).
2. діал. Дія за знач. побирати. [Комісар:] Семен Перун має бути арештований за надужиття при поборі податків (Фр., IX, 1952, 416).
3. діал. Призов на військову службу. - Мені ще два роки чекати, поки буду вільний від військового побору і зможу женитися (Фр., III, 1950, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побір | побори |
Родовий | побору | поборів |
Давальний | поборові, побору | поборам |
Знахідний | побір | побори |
Орудний | побором | поборами |
Місцевий | на/у поборі | на/у поборах |
Кличний | поборе | побори |