побічниця
ПОБІЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що бильце. Ударила [щука] хвостом об воду - став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, - як ідеш, так мов у дзеркалі (Укр.. казки, 1951, 178); Вона напруго кинулася в ліжку.. і, вдарившися одною рукою о дерев'яну побічницю ліжка, закричала (Фр., VII, 1951, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побічниця | побічниці |
Родовий | побічниці | побічниць |
Давальний | побічниці | побічницям |
Знахідний | побічницю | побічниці |
Орудний | побічницею | побічницями |
Місцевий | на/у побічниці | на/у побічницях |
Кличний | побічнице | побічниці |