поважаний
ПОВАЖАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до поважати 1. Приїхав.. Морочковський, багатенький і поважаний в цілій околиці, як дуже порядний і заможний чоловік (Н.-Лев., IV, 1956, 157); Колишня батрачка стала відомою, всіма поважаною людиною, Героєм Соціалістичної Праці (Хлібороб Укр., 9, 1969, 13).
2. у знач. прикм. Якого поважають, який користується повагою в кого-небудь. Іван Петрович Дрімлюк, поважаний голова колгоспу та гостинний і привітний господар (Вишня, II, 1956, 38); Всяка праця на користь суспільства, як фізична, так і розумова, поважана і почесна (Програма КПРС, 1961, 103); // Уживається як формула ввічливості при звертанні. [Долорес:] Він зняв перстеника з руки моєї і мовив: - Поважана сеньйорито, як вам хто докорятиме за мене, скажіть, що я ваш вірний наречений (Л. Укр., III, 1952, 336).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поважаний | поважана | поважане | поважані |
Родовий | поважаного | поважаної | поважаного | поважаних |
Давальний | поважаному | поважаній | поважаному | поважаним |
Знахідний | поважаний, поважаного | поважану | поважане | поважані, поважаних |
Орудний | поважаним | поважаною | поважаним | поважаними |
Місцевий | на/у поважаному, поважанім | на/у поважаній | на/у поважаному, поважанім | на/у поважаних |