поважність
ПОВАЖНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. поважний 1-7. О. Харитін почував свою поважність, хильнувши всмак, і гордовито позирав на проїжджих (Н.-Лев., III, 1956, 168); За час перебування в партизанському загоні він виріс, змужнів, думки його набрали якоїсь стрункості й поважності (Чаб., Балкан. весна, 1960, 121); Василинка і робить все без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху, вона мовби якось і Лінину нервовість вгамовує своєю поважністю (Гончар, Тронка, 1963, 271).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поважність | поважності |
Родовий | поважності, поважности | поважностей |
Давальний | поважності | поважностям |
Знахідний | поважність | поважності |
Орудний | поважністю | поважностями |
Місцевий | на/у поважності | на/у поважностях |
Кличний | поважносте | поважності |