поваплений
ПОВАПЛЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до повапити. Де ж слава ваша?? На словах! Де ваше золото, палати? Де власть великая? В склепах, В склепах, поваплених катами (Шевч., II, 1953, 227); Високий стовп зіперся в ребра стелі, Стримить, мов стереже смиренно лживий [облудний] сплін Поваплених, байдужих, голих стін (Бажан, Роки, 1957, 212).
@ Гроб поваплений - уживається на позначення кого-, чого-небудь, що під привабливим зовнішнім виглядом ховає найгірші, найогидніші якості, властивості. «Мир» - це сучасна Сковороді верхівка суспільства, це пишне панство та розкішне духівництво, це ті.. «гроби поваплені», яких він картав слідом за Іваном Вишенським (Рильський, Веч. розмови, 1964, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поваплений | поваплена | поваплене | поваплені |
Родовий | повапленого | повапленої | повапленого | поваплених |
Давальний | повапленому | повапленій | повапленому | повапленим |
Знахідний | поваплений, повапленого | поваплену | поваплене | поваплені, поваплених |
Орудний | повапленим | повапленою | повапленим | повапленими |
Місцевий | на/у повапленому, повапленім | на/у повапленій | на/у повапленому, повапленім | на/у поваплених |