повертіти
ПОВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех. 1. Вертіти якийсь час. Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (Вас., І, 1959, 349); Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (Кочура, Зол. грамота, 1960, 201).
2. Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях; // безос. Щось іде - таке.., що й глянути гидко: на одно око сліпе, вид йому покрутило та повертіло (Свидн., Люборацькі, 1955, 150).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поверчу | повертимо |
2 особа | повертиш | повертите |
3 особа | повертить | повертять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повертів | повертіли |
Жіночий рід | повертіла | |
Середній рід | повертіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повертімо | |
2 особа | поверти | повертіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повертівши |