повивірчуваний
ПОВИВІРЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повивірчувати. Два суботники, влаштовані повітпарткомом, допомогли затрамбувати повивірчувані гранатними набоями баюри на головній вулиці (Кир., Вибр., 1960, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повивірчуваний | повивірчувана | повивірчуване | повивірчувані |
Родовий | повивірчуваного | повивірчуваної | повивірчуваного | повивірчуваних |
Давальний | повивірчуваному | повивірчуваній | повивірчуваному | повивірчуваним |
Знахідний | повивірчуваний, повивірчуваного | повивірчувану | повивірчуване | повивірчувані, повивірчуваних |
Орудний | повивірчуваним | повивірчуваною | повивірчуваним | повивірчуваними |
Місцевий | на/у повивірчуваному, повивірчуванім | на/у повивірчуваній | на/у повивірчуваному, повивірчуванім | на/у повивірчуваних |