повидіти
ПОВИДІТИ, джу, диш, док., перех., діал. Побачити. [Голохвостий:] Як повидів я вас коло Владимира, то з тієї ночі і пропадаю (Стар., Драм. тв., 1941, 308); Я любив діда і бабу, а як дід мене любили, повидів я тоді, як управа Кобацької школи візвала [закликала] діда, щоб мене вписав до школи (Черемш., Тв., 1960, 379).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повиджу | повидимо |
2 особа | повидиш | повидите |
3 особа | повидить | повидять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повидів | повиділи |
Жіночий рід | повиділа | |
Середній рід | повиділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повидьмо | |
2 особа | повидь | повидьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повидівши |