повислий
ПОВИСЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до повиснути. Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 236).
2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 450); Зеленуваті або блідо-рожеві дрібні квітки [гірчака] зібрані в повислі .. волоті (Лікар. рослини.., 1958, 93).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повислий | повисла | повисле | повислі |
Родовий | повислого | повислої | повислого | повислих |
Давальний | повислому | повислій | повислому | повислим |
Знахідний | повислий, повислого | повислу | повисле | повислі, повислих |
Орудний | повислим | повислою | повислим | повислими |
Місцевий | на/у повислому, повислім | на/у повислій | на/у повислому, повислім | на/у повислих |