ПОВНОВЛАДНО, присл. Маючи повну, необмежену владу. Одна, лишень, думка панувала над ним [Орисиним мозком] повновладно, - це вспіти довести задумане діло до краю (Стар., Облога.., 1961, 79); Приборкавши крамолу удільних князів, Єлена правила повновладно (Іст. СРСР, І, 1956, 128).