повня
ПОВНЯ, і, ж. 1. Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць. Їдемо саньми до управителя лісів, панства С., на чай, а відти, вечором [увечері], у місячнім світі (тепер - повня) дорогою, що веде самим поважним лісом назад (Коб., III, 1956, 81); Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли.. годинник закінчив вибивати дванадцяту. Була місячна повня (Галан, Гори.., 1956, 22).
Місяць у повні - повний місяць. Допитливість Іванова була невситима. .. Чому сонце сходить і чому заходить? Чому місяць буває то серпастий, то в повні? (Кол., Терен.., 1959, 7).
@ У повні сил - сповнений сили. По боях земного життя Чи в повні свіжих сил; ..Сюди, вандрівче [мандрівнику], ти пристань! Засни! Засни! Засни! (Фр., X, 1954, 33).
3. діал. Повний достаток. [Капуста:] На полі хай у тебе буде повня, А в хаті вічна згода та любов (Коч., П'єси, 1951, 195).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повня | повні |
Родовий | повні | повень |
Давальний | повні | повням |
Знахідний | повню | повні |
Орудний | повнею | повнями |
Місцевий | на/у повні | на/у повнях |
Кличний | повне | повні |