поворушити
ПОВОРУШИТИ, рушу, рушиш, док. 1. неперех. Надати руху чому-небудь, злегка порухати чимсь. Як шмигнуть мусить [щупак], Шуваром поворушить (Фр., XIII, 1954, 390); Тільки діти поворушили батіжками в повітрі, як собаки дременули щосили по сніговому полю (Ів., Вел. очі, 1956, 13).
@ [І] пальцем не поворушити - те саме, що [І] пальцем не ворухнути (див. ворухнути). - Ні, я піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі жиють [живуть] і для щастя котрих ніхто й пальцем не хоче поворушити! (Коцюб., І, 1955, 448); Поворушити мозком (пам'яттю) - подумати, розмірковуючи над чим-небудь або пригадуючи щось. - Я розумію, що не женитися теж не можна. От і поворуши мозком. Тобі потрібна жінка неабияка, а з освітою (Головко, II, 1957, 559); Містер Ейбл трохи поворушив своєю пам'яттю й присилував себе згадати, що ж іще знає він про ці .. країни (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 19).
2. перех. Торкаючись кого-, чого-небудь, злегка порухати. Софія сама підійшла до лави, де спав брат мертвецьким сном, вікно перед ним відкрила і злегка поворушила руку (Ле, Вибр., 1939, 79).
3. перех. Перевернути що-небудь легке (сіно, солому і т. ін.); // Зрушити з місця що-небудь. Микула.. поворушив тріски, що встигли вже підсохнути (Скл., Святослав, 1959, 24).
4. перех., перен. Спонукати до діяльності, вивести зі стану спокою, байдужості і т. ін. - Поворушіть їх, - кинув офіцер і сів на стілець. Жандарми, нахилившись над робітниками, почали щосили бити їх по голих п'ятах... (Досв., Вибр., 1959, 172).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поворушу | поворушимо |
2 особа | поворушиш | поворушите |
3 особа | поворушить | поворушать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поворушив | поворушили |
Жіночий рід | поворушила | |
Середній рід | поворушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поворушімо | |
2 особа | поворуши | поворушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поворушивши |