повірка
ПОВІРКА, и, ж. 1. Переклик осіб з метою перевірки присутніх. В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками (Вас., І, 1959, 71); Їх виструнчили на плацу і після вечірньої повірки видали бойову зброю (Тют., Вир, 1964, 488).
2. заст. Контролювання, перевіряння кого-небудь з метою виявлення знань. Микосеві остався тільки закон божий та ще повірка арифметики (Л. Укр., V, 1956, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повірка | повірки |
Родовий | повірки | повірок |
Давальний | повірці | повіркам |
Знахідний | повірку | повірки |
Орудний | повіркою | повірками |
Місцевий | на/у повірці | на/у повірках |
Кличний | повірко | повірки |