повістувати
ПОВІСТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Докладно, спокійно розповідати; розказувати. Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Черемш., Тв., 1960, 264).
2. Повідомляти, сповіщати. Сумно повістувала трембіта про смерть (Коцюб., II, 1955, 352); Іде [Юра], безтямний, повістувати мирові нову правду, що Танасій хоче їх [селян] підвести (Круш., Буденний хліб.., 1960, 230).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повістую | повістуємо |
2 особа | повістуєш | повістуєте |
3 особа | повістує | повістують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повістуватиму | повістуватимемо |
2 особа | повістуватимеш | повістуватимете |
3 особа | повістуватиме | повістуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повістував | повістували |
Жіночий рід | повістувала | |
Середній рід | повістувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повістуймо | |
2 особа | повістуй | повістуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | повістуючи | |
Минулий час | повістувавши |