повіт
ПОВІТ, у, ч. У дореволюційній Росії і в СРСР до районування 1929 р. - адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії. Чорний гай далеко, у іншому повіті, і Кармелю туди нема по що братись (Вовчок, І, 1955, 357); - Кращого бочкаря, як Матвій Вирвикишка.., хоч і п'ять повітів обійди, то й то не знайдеш (Тют., Вир, 1964, 287); // розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці. Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне, І ввесь був зібраний повіт (Котл., І, 1952, 171); Не один повіт знав о. Хведора; його знала навіть уся губернія (Н.-Лев., І, 1956, 116); // розм. Повітове місто. Юхрим таки доскочив свого: ..вискочив у повіт і працює там аж фінінспектором (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 117).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повіт | повіти |
Родовий | повіту | повітів |
Давальний | повітові, повіту | повітам |
Знахідний | повіт | повіти |
Орудний | повітом | повітами |
Місцевий | на/у повіті | на/у повітах |
Кличний | повіте | повіти |