повіточка
ПОВІТОЧКА, и, ж. Зменш. до повітка. Минає рік. Коло хатини В повіточці своїй малій Той бондар праведний, святий, І гадки, праведний, не має, Барило й бочку набиває Та ще й курникає (Шевч., II, 1963, 365); Майже кожен мешканець мав у тому дворі свій закуток, де містилась повіточка для топлива (Ле, Право.., 1957, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повіточка | повіточки |
Родовий | повіточки | повіточок |
Давальний | повіточці | повіточкам |
Знахідний | повіточку | повіточки |
Орудний | повіточкою | повіточками |
Місцевий | на/у повіточці | на/у повіточках |
Кличний | повіточко | повіточки |