погань
ПОГАНЬ, і, ж. 1. Покидьки. - Служниця обкрадала нас, годувала всякою поганню (Фр., III, 1950, 100).
2. розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін. Дуже стережусь я тепер цеї погані [гадюк], цур їй! (Л. Укр., V, 1956, 13); Іноді з прогнилого отвору.. вигляне.. голова сови, але про цю погань Свирид Яковлевич завжди згадував неохоче (Стельмах, II, 1962, 138).
3. розм. Нечиста сила, чорт, відьма і т. ін. Зникла вмить нечиста сила; Всяка погань, баче Гриць, І не знать куди злетіла: Ні чортів нема, ні птиць (Щог., Поезії, 1958, 246).
4. перен., розм. Що-небудь, що викликає відразу, огиду і т. ін.; все, що викликає осуд. [Анна:] Яка мені нині погань снилася, то нехай бог боронить! (Фр., IX, 1952, 109); Вже ту прокляту кабаку так вживав, що не то що! Хліба святого не їстиме, а без тії погані і дихати не може (Кв.-Осн., II, 1956, 6); Хай про це діти не знають: ще немало всякої погані на них чекає (Стельмах, II, 1962, 106); - Корчуйте нещадно їх [міни] з їхнім залізним корінням! А ми вже викорчуємо й тих, що садять по землі оцю погань! (Гончар, III, 1959, 61); // Негідна, нікчемна людина, що викликає зневагу, презирство. - В оцім яру є озеро Й ліс попід горою, А в лісі скарб. Як прийдем, То щоб кругом стали, Скажи хлопцям. Може, льохи Стерегти осталась Якась погань (Шевч., І, 1963, 116); - А поліцаї навідуються за курами та самогонкою.. Скажи мені, командире, звідкіля воно такої погані набралося (Тют., Вир, 1964, 325).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погань | погані |
Родовий | погані | поганей |
Давальний | погані | поганям |
Знахідний | погань | погані, поганей |
Орудний | поганню | поганями |
Місцевий | на/у погані | на/у поганях |
Кличний | погане | погані |
поганити
ПОГАНИТИ1, ню, ниш, недок., перех., розм. 1. Забруднювати щось чим-небудь. Чортзна-що - щоб і посудини не поганило (Номис, 1864, № 3288).
2. перен. Робити поганим, неприємним, псувати кого-, що-небудь. - І нащо воно?.. Їх [жаб] же ніхто не їсть; тілько світ поганять (Мирний, І, 1954, 272); Так, все життя він.. буде обстоювати те, у що вірить. Змітатиме з дороги все брехливе, шкурне, усе, що поганить людей (Мур., Свіже повітря.., 1962, 188).
3. перен. Неславити, безчестити кого-, що-небудь чимсь. А вона свариться: - А йди ж ти, - каже, - гугнавий [гугнявий]! Не погань мені хати такими словами! (Март., Тв., 1954, 216).
@ Рук (руки) не погань - не встрявай у невигідну або ганебну справу, в неприємну історію. - Не погань руки об те падло. Слиззю гадючою забруднишся (Стельмах, II, 1962, 391).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поганю | поганимо |
2 особа | поганиш | поганите |
3 особа | поганить | поганять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поганитиму | поганитимемо |
2 особа | поганитимеш | поганитимете |
3 особа | поганитиме | поганитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поганив | поганили |
Жіночий рід | поганила | |
Середній рід | поганило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поганьмо | |
2 особа | погань | поганьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поганячи | |
Минулий час | поганивши |