поглузувати
ПОГЛУЗУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Док. до глузувати. Писар вже прохолов од своєї злості і тепер задумав поглузувати з о. Артемія (Н.-Лев., IV, 1956, 189); Він хоче посміятися над собою, поглузувати з.. походеньок довкола чужої оселі, але замість сміху з грудей виривається зітхання (Стельмах, І, 1962, 400); - Гігієна! - хотів поглузувати Завадка, але Леон, засліплений досягненнями свого господарства, не вловив іронічного тону свого гостя (Вільде, Сестри.., 1958, 122).
2. Глузувати якийсь час. А що ж на вас [дітей] вони скажуть? Знаю вашу славу! Поглузують, покепкують Та й кинуть під лаву (Шевч., І, 1963, 72); [Писар:] Підеш до учителів, вони з тебе поглузують трохи - тямиш? (К.-Карий, І, 1960, 69).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поглузую | поглузуємо |
2 особа | поглузуєш | поглузуєте |
3 особа | поглузує | поглузують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поглузував | поглузували |
Жіночий рід | поглузувала | |
Середній рід | поглузувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поглузуймо | |
2 особа | поглузуй | поглузуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поглузувавши |