погорблений
ПОГОРБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до погорбити і погорбитися. Дивно було чути сміх оцих напівбосих, погорблених холодом людей (Гончар, II, 1959, 425); Всі шанобливо розступилися, даючи дорогу старезному, аж погорбленому, але ще дебелому дідові (Баш, Надія, 1960, 242).
2. у знач. прикм. Те саме, що згорблений 2. * Образно. - Журавель уже полинув, Б'є сполоханим крилом, І погорблену хатину Вітер хиле за селом... (Нагн., Пісня.., 1949, 96); // Укритий горбами. Перед очима на мить з'являється погорблене кладовище (Стельмах, II, 1962, 196).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погорблений | погорблена | погорблене | погорблені |
Родовий | погорбленого | погорбленої | погорбленого | погорблених |
Давальний | погорбленому | погорбленій | погорбленому | погорбленим |
Знахідний | погорблений, погорбленого | погорблену | погорблене | погорблені, погорблених |
Орудний | погорбленим | погорбленою | погорбленим | погорбленими |
Місцевий | на/у погорбленому, погорбленім | на/у погорбленій | на/у погорбленому, погорбленім | на/у погорблених |