погордувати
ПОГОРДУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Поставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо. - Не погордуйте нами та не забувайте за моє ласкаве прохання! - гукав Кміта (Н.-Лев., IV, 1956, 343); - Така ж вона хороша та привітна. Все мене за походи розпитувала, і горілочки піднесла, не погордувала (Тулуб, Людолови, І, 1957, 344); // Знехтувати чим-небудь. Не погордуйте моїм проханням (Л. Укр., V, 1956, 292); Разом з цукерками і квітами, якими погордувала Ольга, Онопрій викинув на смітник засохлі пелюстки троянд (Іщук, Вербівчани, 1961, 75).
2. Поставитися до кого-, чого-небудь з огидою, відразою. Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом. - Живися, кумочку, не погордуй! (Фр., IV, 1950, 57).
3. над ким, рідко. Виявити надмірну гордість, гонор. [Грицько:] Що мені в неї, христа ради ласкавого слова прохати? ..Не на такого напала! Наді мною не погордує, не потішить пихи! (Стар., Вибр., 1959, 251).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погордую | погордуємо |
2 особа | погордуєш | погордуєте |
3 особа | погордує | погордують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погордував | погордували |
Жіночий рід | погордувала | |
Середній рід | погордувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погордуймо | |
2 особа | погордуй | погордуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погордувавши |