погромницький
ПОГРОМНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Те саме, що погромний 2. Розігнавши влітку 1906 р. не досить слухняну і Державну думу, царський уряд посилив репресії, розгорнув погромницьку діяльність каральних експедицій (Рад. літ-во, 10, 1967, 43).
2. перен. Який громить (у 3 знач.), містить нападки на кого-, що-небудь. [Павло:] Як ти міг це зробити? [Віктор:] Натякни, на що саме - і я миттю!.. [Павло:] Не балагань. Я про твою погромницьку статтю (Лев., Нові п'єси, 1956, 10).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погромницький | погромницька | погромницьке | погромницькі |
Родовий | погромницького | погромницької | погромницького | погромницьких |
Давальний | погромницькому | погромницькій | погромницькому | погромницьким |
Знахідний | погромницький, погромницького | погромницьку | погромницьке | погромницькі, погромницьких |
Орудний | погромницьким | погромницькою | погромницьким | погромницькими |
Місцевий | на/у погромницькому, погромницькім | на/у погромницькій | на/у погромницькому, погромницькім | на/у погромницьких |