погуляти
ПОГУЛЯТИ, яю, яєш, док. 1. Походити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. Раз, в неділю, надвечір, Василина вийшла погуляти (Н.-Лев., II, 1956, 60); З нею мені захотілося погуляти по вулицях, міцно притиснувши до себе її лікоть (Ю. Янов., II, 1958, 39); * Образно. А вночі, невідомо звідки, взявся мороз, погуляв, подихав і змінив усе довкола (Ряб., Жайворонки, 1957, 195).
2. Весело провести якийсь час; порозважатися, повеселитися. Що там буде - не питаю, А сьогодні погуляю (Олесь, Вибр., 1958, 286): [Катря:] Не сердіться, баришне Таню, що оце я вас запитаю.. Ну, чи ото воно ніколи й не кортить погуляти з паничами? (Вас., III, 1960, 119); * Образно. Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця, пошарпані горем, Час, моя пісне, по волі буяти (Л. Укр., І, 1951, 64); // Бути вільним від роботи, занять і т. ін. якийсь час. Мережаю, вишиваю, У неділю погуляю (Шевч., II, 1963, 59); Закінчивши школу, тижнів зо два погуляли хлопці, та й знову за книжки (Головко, II, 1957, 263); // Будучи неодруженим (неодруженою), безтурботно, весело жити. - Я ж собі ще молода; нехай же я погуляю, як та птичка на волі під небесами літає (Кв.-Осн., II, 1956, 423); Грицько спочатку і слухати не хотів [про одруження], «хоч до двадцяти років погуляю!» (Головко, II, 1957, 512); // Будучи вільним, незалежним, поїздити, походити, побачити світ. - Чом не погуляти козакові по світу? Чом не подивитись, як живуть інші язики? (П. Куліш, Вибр., 1969, 91); - Сама винувата, Ганно. - Такі, як ми, завжди винуваті. Зате ж погуляла, ох, погуляла, Вусте! Пів-України на тачанці облітала (Гончар, II, 1959, 258); // наказ. сп. погуляй (погуляйте), розм. Почекай, почекайте. Погуляйте трохи, - батько зараз прийде (Сл. Гр.).
3. Провести за випивкою якийсь час: попиячити. - А де ж то хто бачив таке, щоби ріпник, маючи гроші в кишені, не пішов погуляти собі [до шинку]? (Фр., IV, 1950, 17); - Ну, хлопці, - звернувся Палилюлька до своїх охоронців. - Тягніть сюди і печене, і варене. Ще погуляємо сьогодні вволю! (Стельмах, II, 1962, 88).
4. Те саме, що пограти 2. У неділю, в усяке свято їм [дітям] краще було: мати не ходила на роботу, можна було влізти у її латані чоботи,.. і хоч трудно, а все-таки можна було погуляти коло хатки (Вовчок, І, 1955, 290); Він був парубок веселий: йому б у карти погуляти, з дівчатами поспівати (Григ., Вибр., 1959, 149).
5. Не бути в ужитку якийсь час (про різні предмети, знаряддя, землю і т. ін.). - Як буде зупинка, Маковею, то ми [бійці] сядемо вечеряти, а твоя ложка хай трохи погуляє... Насамперед поведеш коня до ветлазарету... (Гончар, III, 1959, 304).
6. перен. Воювати, бути у воєнному поході якийсь час. - Благослови, отамане, Байдаки спускати, Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Шевч., II, 1963, 339); - Стояв поряд генерал. Нахилився до мене і каже: - Правда, солдате, Волга широка. Та не журись, скоро погуляємо і на Дніпрі, і за Дніпром (Жур., Дорога.., 1948, 14).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погуляю | погуляємо |
2 особа | погуляєш | погуляєте |
3 особа | погуляє | погуляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погуляв | погуляли |
Жіночий рід | погуляла | |
Середній рід | погуляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погуляймо | |
2 особа | погуляй | погуляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погулявши |