погупотіти
ПОГУПОТІТИ, очу, отиш, док., розм. Підсил. до погупати. - Бігом... арш! Це вони [курсанти] одразу виконують. Важко підняли ноги, побігли, погупотіли (Гончар, Людина.., 1960, 67); Улас кивнув головою і, ще блідий від хвилювання, незграбний в рухах, погупотів важкими ботинками в коридор (Тют., Вир, 1964, 56).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погупочу | погупотимо |
2 особа | погупотиш | погупотите |
3 особа | погупотить | погупотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погупотів | погупотіли |
Жіночий рід | погупотіла | |
Середній рід | погупотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погупотімо | |
2 особа | погупоти | погупотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погупотівши |