подвижницький
ПОДВИЖНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до подвижник; // Власт. подвижникові. До останнього дня свого багатостраждального і гіркого, справді подвижницького життя пристрасно кликав він [Т. Шевченко] народ «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру» (Літ. газ., 14.ІІІ 1961, 1).
2. Самовідданий. Інтерес Максима Горького до народної поетичної творчості вражає своєю всеосяжністю. Тут особливо впадає в око.. подвижницьке збирання і вивчення фольклору (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 3); Передові представники народів світу знали про благородну, подвижницьку працю Івана Франка, тягнулися до нього всім серцем (Тич., III, 1957, 527).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | подвижницький | подвижницька | подвижницьке | подвижницькі |
Родовий | подвижницького | подвижницької | подвижницького | подвижницьких |
Давальний | подвижницькому | подвижницькій | подвижницькому | подвижницьким |
Знахідний | подвижницький, подвижницького | подвижницьку | подвижницьке | подвижницькі, подвижницьких |
Орудний | подвижницьким | подвижницькою | подвижницьким | подвижницькими |
Місцевий | на/у подвижницькому, подвижницькім | на/у подвижницькій | на/у подвижницькому, подвижницькім | на/у подвижницьких |