подвоювати
ПОДВОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОДВОЇТИ, ою, оїш; наказ. сп. подвоюй і подвій; док., перех. 1. Збільшувати вдвічі. Комбайни збільшують видобуток вугілля, подвоюють і потроюють продуктивність робітників (Рад. Укр., 5.VІІІ 1949, 3); За п'ятиріччя ми подвоїли урожай усіх культур (Хлібороб Укр., 1, 1966, 5); // Значно збільшувати проти звичайного; посилювати. Танець кожній жінці подвоює вроду (Баш, Надія, 1960, 75); Почуттє [почуття] товариського і чисто людського обов'язку відразу подвоїло її сили (Фр., II, 1950, 311).
2. рідко. Відбивати кого-, що-небудь (про дзеркало, воду і т. ін.). Дзеркало подвоїло наші парадні фігури (Коцюб., II, 1955, 362).
3. діал. Висловлювати думку, суперечну попередній, заперечувати сказане раніше. - Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова (Стельмах, І, 1962, 347).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подвоюю | подвоюємо |
2 особа | подвоюєш | подвоюєте |
3 особа | подвоює | подвоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подвоюватиму | подвоюватимемо |
2 особа | подвоюватимеш | подвоюватимете |
3 особа | подвоюватиме | подвоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подвоював | подвоювали |
Жіночий рід | подвоювала | |
Середній рід | подвоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подвоюймо | |
2 особа | подвоюй | подвоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | подвоюючи | |
Минулий час | подвоювавши |