подзвін
ПОДЗВІН, вону, ч., заст. 1. Похоронний дзвін. І землі йому [паламареві] ..перепадає десятин до п'яти; ..та ще не без того, що й за подзвін хто перекине (Мирний, III, 1954, 87).
2. Плата дзвонарю за похоронний дзвін. Один дума, як би його Достроїть палати. Другий дума, як би його На подзвін придбати (Шевч., II, 1963, 307).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подзвін | подзвони |
Родовий | подзвону | подзвонів |
Давальний | подзвонові, подзвону | подзвонам |
Знахідний | подзвін | подзвони |
Орудний | подзвоном | подзвонами |
Місцевий | на/у подзвоні | на/у подзвонах |
Кличний | подзвоне | подзвони |