подзвіння
ПОДЗВІННЯ, я, с. 1. заст. Те саме, що подзвін. Звідкілясь іздалеку.. чулося подзвіння.. - на відправу по якомусь хутірському небіжчикові (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 160); [Оксана:] Віддайте ці гроші на подзвіння та на церкву (Кроп., І, 1958, 419).
2. рідко. Те саме, що дзвеніння. Золоте подзвіння бджіл губилось у старих липах (Донч., IV, 1957, 143).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подзвіння | подзвіння |
Родовий | подзвіння | подзвінь |
Давальний | подзвінню | подзвінням |
Знахідний | подзвіння | подзвіння |
Орудний | подзвінням | подзвіннями |
Місцевий | на/у подзвінні | на/у подзвіннях |
Кличний | подзвіння | подзвіння |