подільчивий
ПОДІЛЬЧИВИЙ, а, е, розм. Який охоче ділиться (у 2 знач.) чим-небудь з кимсь. Її поважали сусідки, бо була приязною, сміхотливою і подільчивою (Коз., Нові Потоки, 1948, 169).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | подільчивий | подільчива | подільчиве | подільчиві |
Родовий | подільчивого | подільчивої | подільчивого | подільчивих |
Давальний | подільчивому | подільчивій | подільчивому | подільчивим |
Знахідний | подільчивий, подільчивого | подільчиву | подільчиве | подільчиві, подільчивих |
Орудний | подільчивим | подільчивою | подільчивим | подільчивими |
Місцевий | на/у подільчивому, подільчивім | на/у подільчивій | на/у подільчивому, подільчивім | на/у подільчивих |