пожаліти
ПОЖАЛІТИ, ію, ієш, док. 1. перех., без додатка і рідко неперех. Відчути жалість, співчуття до кого-небудь; зглянутися на кого-, що-небудь. [Настя:] Марусю! пожалій моїх старих літ, моєї сивої голови! Пожалій мого розбитого серця! (Н.-Лев., II, 1956, 467); - Я люблю тебе, Прохоре, і караюся з того, що трапилось. Повір мені. Пожалій мене, бо я збожеволію скоро від дум (Шиян, Баланда, 1957, 178); [Настасія Юліанівна:] Недавно студентів на демонстрації періщили [городові] нагайками, варвари! ..Курсисток.. і то не пожаліли... (Сміл., Черв. троянда, 1955, 16); // Висловити співчуття. - Не знать, де й ділася [Христя]. А шкода, добра була робітниця, добра, гріх слова сказати! - пожалів Рубець (Мирний, III, 1954, 269); - Тяжкий твій хліб, Катерино, - пожалів пан старчиху і навіть подумав, чи не допомогти їй чимось (Стельмах, І, 1962, 442); // Потурбуватися про кого-небудь; виявити прихильність, приязнь. - Сиротою зостався б, - от і горе. Нікому тебе ні пожаліти, ні сорочки чистої дати (Мирний, І, 1954, 276); Мати присіла біля нього: - Хоч би вам там командир хороший попався, щоб хоч коли-не-коли пожалів... (Гончар, II, 1959, 229).
2. неперех. Відчути жаль, сум з приводу чого-небудь; пошкодувати, пожалкувати за чим-небудь. Лиш той, хто жить умів, вмирать не пожаліє (Фр., XIII, 1954, 154); Пожалів Марусяк, що не має червонних [червінців] при собі (Хотк., II, 1966, 282); Він навіть не встиг.. переодягтися, та так і прибув до Одеси. В дорозі спершу пожалів за цим, але, коли ад'ютант нагадав йому про одяг, генерал гримнув на нього (Кучер, Чорноморці, 1956, 79).
@ Не пожалієш; Не пожалієте - не розкаєшся, не розкаєтеся; будеш задоволений, будете задоволені. - Ходім солов'їв слухати! Ходімо, не пожалієш! (Баш, На.. дорозі, 1967, 156); [Ярчук:] Простягніть же мені руки! Ми підемо разом, і ви не пожалієте! (Мик., І, 1957, 411).
3. перех. Док. до жаліти 3. - Що ж ми їм, мертвим, скажемо? Хто нам дав право свою силу жаліти, коли вони не жаліли крові. Життя свого не пожаліли... (Жур., Дорога.., 1948, 200); Він не пожалів би потрощити дебелі дубові стільці на куркульських головах (Стельмах, II, 1962, 374); Не пожалій лиш золотого Для Феба світлого, ясного (Котл., І, 1952, 119); - Ти хоч би телеграму толкову прислав був.. - А ти, скупердяга, зайвих десяток слів пожалів (Головко, І, 1957, 480).
@ Рук (сил) не пожаліти - зробити що-небудь з повною віддачею.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожалію | пожаліємо |
2 особа | пожалієш | пожалієте |
3 особа | пожаліє | пожаліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пожалів | пожаліли |
Жіночий рід | пожаліла | |
Середній рід | пожаліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожаліймо | |
2 особа | пожалій | пожалійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пожалівши |