поживок
ПОЖИВОК, вку, ч., розм. Те саме, що пожива. - Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (Н.-Лев., IV, 1956, 279); - Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Л. Укр., І, 1951, 60); Вважав [Іван Федоров] своїм життєвим покликанням освічувати народ: - Я мушу, - говорив він, - по світу розсіювати і всім роздавати духовний цей поживок (Іст. УРСР, І, 1953, 172).
@ На поживок - те саме, що На поживу (див. пожива). - Нащо вам, мамо, ключі? Я буду видавати харч до пекарні на поживок для всіх! (Н.-Лев., III, 1956, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поживок | поживки |
Родовий | поживку | поживків |
Давальний | поживкові, поживку | поживкам |
Знахідний | поживок | поживки |
Орудний | поживком | поживками |
Місцевий | на/у поживку | на/у поживках |
Кличний | поживку | поживки |