пожирати
ПОЖИРАТИ, аю, аєш, недок., ПОЖЕРТИ, ру, реш; мин. ч. пожер, ла, ло; док., перех. 1. Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). На буряки п'ятої бригади довгоносик напав навалою.., він наповзав хмарами і пожирав молоді сходи (Минко, Повна чаша, 1950, 91); - Два рази вже я [Ворона] висиділа діточок, і оба рази.. повитягала [Гадюка] мені їх із гнізда і пожерла! (Фр., IV, 1950, 75); Любити ближнього? Якого? Того, що шкуру з мене здер? Та я б і серце вирвав з нього І кинув псу, щоб пес пожер! (Бажан, Роки, 1957, 243); // вульг. Їсти що-небудь із жадібністю, у великій кількості (про людей). - Де малина?.. Пожерли!? Малина моя де?.. (Коцюб., II, 1955, 118); - У тебе щось є в торбині? - А ти вже своє пожер? (Тют., Вир, 1964, 143).
@ Очима пожирати див. око1; Пожирати книги (журнали і т. ін. ) - читати швидко і багато. Пожираючи без ладу сотні томів, Ярина вміла, однак, зібрати в головці проміння мислі, розкидані там (Коцюб., І, 1955, 156).
2. перен. Знищувати, спалюючи, поглинаючи і т. ін. кого-, що-небудь. Гарячі суховії пожирали хирляві посіви (Літ. газ., 22.VІІІ 1961, 1); Щоб тебе сира земля пожерла! (Номис, 1864, № 3792); - Пожерло Полум'я п'ять хат і сім стоділ [стодол]... (Рильський, II, 1960, 16); Робота при тих законах ішла невпинно і пожирала щотижня тисячі [карбованців] (Фр., VIII, 1952, 380); // безос. Темний.. гай як огнем пожерло (Вовчок, VI, 1956, 296); // розм. Не давати існувати, діяти, функціонувати. Вони [перекупники і спекулянти] пожирали один одного і всі разом гарбали місцеві багатства (Смолич, V, 1959, 8); Хіба вона не зміркувала, що вони її дурять. Адже скажи людям зразу, що то для них землю ділять, то.. живцем пожерли б один одного... (Коцюб., II, 1955, 24); - Де ваша [хуторяни] морально-політична єдність? По-вашому так: жери ти сусіда, або він тебе пожере!.. (Гончар, III, 1959, 221); // тільки недок., у сполуч. із сл. простір, далі, кілометри і т. ін. Дуже швидко пересуватися, долати відстань. Машина пожирає степові далі, і товстий хвіст куряви безнадійно силиться її наздогнати (Епік, Тв., 1958, 574).
3. тільки недок., перен. Захоплювати цілком, заповняти собою кого-, що-небудь (про почуття і т. ін.). [Панахида:] Коли весело всім, тебе пожирає нудьга (Мик., І, 1957, 263).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожираю | пожираємо |
2 особа | пожираєш | пожираєте |
3 особа | пожирає | пожирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожиратиму | пожиратимемо |
2 особа | пожиратимеш | пожиратимете |
3 особа | пожиратиме | пожиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пожирав | пожирали |
Жіночий рід | пожирала | |
Середній рід | пожирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожираймо | |
2 особа | пожирай | пожирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пожираючи | |
Минулий час | пожиравши |