позатуляти
ПОЗАТУЛЯТИ, яю, яєш і розм. ПОЗАТУЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Закривши, загородивши, зробити невидним повністю або частково все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Позатулявши хустками та ряднами вікна, приступили [школярі] до діла (Вас., І, 1959, 119); В селі люди матами з околоту позатуляли вікна (Чорн., Визвол. земля, 1959, 121); - Фірмани ..позатулювали коням очі і так ведуть їх через міст! (Фр., II, 1950, 363).
2. Заткнути отвори скрізь або в багатьох місцях. Дірки в огорожах, які поробили собі собаки, коти й півні, місцеві господарки позатуляли старими шапками (Сенч., Опов., 1959, 60).
@ Позатуляти (позатулювати) роти кому, фам. - не дати нікому можливості заговорити, висловитися. [Галя:] Та що се ви до мене причепились? Я вам роти позатуляю зараз (Сам., II, 1958, 10); А писарчук та староста крутять так, щоб ік своїй вигоді повернути.., а після, як виявиться.., то вони .. всім роти позатулюють або просто очі горілкою позаливають... (Григ., Вибр., 1959, 260).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позатуляю | позатуляємо |
2 особа | позатуляєш | позатуляєте |
3 особа | позатуляє | позатуляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позатуляв | позатуляли |
Жіночий рід | позатуляла | |
Середній рід | позатуляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позатуляймо | |
2 особа | позатуляй | позатуляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позатулявши |