позбігати
ПОЗБІГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Швидко обходити, оббігати якусь територію, побувати скрізь або в багатьох місцях. Там-то стежечок і до води й до сусіди, і до другої. Все то позбігали, повиходжували легесенькі ніжечки дівочі (Вовчок, І, 1955, 181).
ПОЗБІГАТИ, ає, аємо, аєте, док. 1. Стекти скрізь або в багатьох місцях (про рідину). Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода (Кв.-Осн., II, 1956, 122); // тільки мн., розм. Втратити частину вмісту рідини, яка виливається через край при закипанні (про все або багато чогось). Семениха.. прикладає до ватри трісок і пантрує, аби горшки не позбігали (Черемш., Тв., 1960, 88).
2. тільки мн. Збігти куди-небудь (про всіх або багатьох). З двора й собаки наші позбігали (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позбігаю | позбігаємо |
2 особа | позбігаєш | позбігаєте |
3 особа | позбігає | позбігають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позбігав | позбігали |
Жіночий рід | позбігала | |
Середній рід | позбігало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позбігаймо | |
2 особа | позбігай | позбігайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позбігавши |