позивати
ПОЗИВАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. 1. Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь. Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає, та, еге! ..ніхто не жалівся на його і не позивав його ніхто, бо багатого батька син був (Кв.-Осн., II, 1956, 255); Схочу - дам їсти, не схочу - й так буде, а що сам візьмеш - позиватиму як злодія (Л. Укр., III, 1952, 638); Казав, що просила ніби Марія і його, Якова, щоб звести з чоловіком. Та він радив позивати, а не миритися (Головко, II, 1957, 150).
Позивати в суд (до суду) - подавати до суду позов на кого-небудь. Мислі до суду не позивають (Номис, 1864, № 5805); Повісив [Карпо] голову, мовчить.., той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (Коцюб., І, 1955, 304); Позивати на суд - викликати до суду, подаючи позов на кого-небудь. [Казидорога:] Хочу злодія на суд громадський позивати (Фр., IX, 1952, 388); Руб руба позиває див. руб1.
2. рідко. Спонукати до задоволення якої-небудь фізіологічної потреби. - Оця тарань так і позива на воду, - сказала вона й утерла рукавом рота (Морд., І, 1958, 93).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позиваю | позиваємо |
2 особа | позиваєш | позиваєте |
3 особа | позиває | позивають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позиватиму | позиватимемо |
2 особа | позиватимеш | позиватимете |
3 особа | позиватиме | позиватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позивав | позивали |
Жіночий рід | позивала | |
Середній рід | позивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позиваймо | |
2 особа | позивай | позивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | позиваючи | |
Минулий час | позивавши |