позичка
ПОЗИЧКА, и, ж. 1. Дія за знач. позичати, позичити. Був голосок, та позички з'їли! (Номис, 1864, № 12454); - Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? «Позичте» - добрі мені позички, щодня (Кач., II, 1958, 20); // Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. Услід за купівлею товарів на гроші з'явилася грошова позичка.. (Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 129).
2. Те, що взяте або дане в борг. Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (Коб., III, 1956, 214); На весну зовсім у селянина не стало хліба. Тижнів зо три позичками жили, а тепер уже хто його знає, як і жити - ніхто й позичати не став (Гр., І, 1963, 249); З грошових надходжень колгосп щороку виплачує прибутковий та інші податки і збори, страхові платежі і повертає грошові позички, одержані від банків (Колг. енц., II, 1956, 424).
@ Загрузати (загрузнути, загрузти) в (у) позичках див. загрузати; У позичку [брати, взяти, давати, дати і т. ін .] - у борг, з умовою повернення (брати, взяти, давати, дати і т. ін.). Роздавав [Тихін], нехай вже свій [хліб], усім даром; а то вже і купований, що вже знаємо, що іменно по дорогій ціні купував, і той роздає без грошей, ніби у позичку... (Кв.-Осн., II, 1956, 136); Дає [Кіндрат Комар] в позичку хлібця пуд, просить повернути два (Ковінька, Кутя.., 1960, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | позичка | позички |
Родовий | позички | позичок |
Давальний | позичці | позичкам |
Знахідний | позичку | позички |
Орудний | позичкою | позичками |
Місцевий | на/у позичці | на/у позичках |
Кличний | позичко | позички |