позмітати
ПОЗМІТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Змести з якоїсь поверхні все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. - І де та нечисть набралась на полу! - крикнув Кайдаш.. - Лавріне! Візьми віника та позмітай оту погань (Н.-Лев., II, 1956, 353); Целя.. позмітала пил із столика, з пари крісел (Фр., II, 1950, 290); Вітри позмітали сніг, чорніли голі, незатишні скелі (Донч., IV, 1957, 482); * Образно. Світанок позмітав з неба зорі (Трубл., Шхуна.., 1940, 172).
2. Змівши, зібрати, згребти в одну купу все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позмітаю | позмітаємо |
2 особа | позмітаєш | позмітаєте |
3 особа | позмітає | позмітають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позмітав | позмітали |
Жіночий рід | позмітала | |
Середній рід | позмітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позмітаймо | |
2 особа | позмітай | позмітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позмітавши |