позублений
ПОЗУБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до позубити; // у знач. прикм. Позублені [коси] віддали в поправку (Мирний, IV, 1955, 246).
2. у знач. прикм. Який мав зазублини, зубці. Понад рікою - позублені стіни з вузенькими прорізами, і на обвідній стіні - гармати, фальконети, гаківниці (Ільч., Козацьк. роду... 1958, 379).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позублений | позублена | позублене | позублені |
Родовий | позубленого | позубленої | позубленого | позублених |
Давальний | позубленому | позубленій | позубленому | позубленим |
Знахідний | позублений, позубленого | позублену | позублене | позублені, позублених |
Орудний | позубленим | позубленою | позубленим | позубленими |
Місцевий | на/у позубленому, позубленім | на/у позубленій | на/у позубленому, позубленім | на/у позублених |