покаляти
ПОКАЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. 1. розм. Забруднити, вимазати кого-, що-небудь; побруднити. - Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити! - ляснула Мотря. - Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підківки, - сказала Мелашка (Н.-Лев., II, 1956, 357); Не дивись, що забродивсь, аби халяв не покаляв (Чуб., V, 1874, 235).
2. перен. Зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь; споганити. Не хочу покаляти Честь багатирськую свою (Котл., І, 1952, 277); Ніхто з козацтва не покаляв тої золотої слави - ні козак Байда,.. Ні Самійло Кішка (П. Куліш, Вибр., 1969, 143).
@ Покаляти руки (ручки, рученьки): а) зіпсувати, понівечити руки брудною або важкою роботою. В найми іди на старість літ.. і дочку свою, пишну панночку, веди за собою; хай лишень.. помаже-покаляє свої білі рученьки (Мирний, III, 1954, 54); б) зробити щось ганебне, що викликає осуд.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покаляю | покаляємо |
2 особа | покаляєш | покаляєте |
3 особа | покаляє | покаляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покаляв | покаляли |
Жіночий рід | покаляла | |
Середній рід | покаляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покаляймо | |
2 особа | покаляй | покаляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покалявши |