покалічення
ПОКАЛІЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. покалічити і покалічитися. Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер (Фр., VIII, 1952, 383).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покалічення | покалічення |
Родовий | покалічення | покалічень |
Давальний | покаліченню | покаліченням |
Знахідний | покалічення | покалічення |
Орудний | покаліченням | покаліченнями |
Місцевий | на/у покаліченні | на/у покаліченнях |
Кличний | покалічення | покалічення |