покатоличення
ПОКАТОЛИЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. покатоличити. Обіцяв Андрій, що буде сприяти покатоличенню руських (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 101); Безпосереднім відгуком на події другої половини XVII ст. були і твори Іоанникія Галятовського.., де автор виступає проти покатоличення й омусульманення українського народу (Рад. літ-во, 2, 1963, 113).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покатоличення | покатоличення |
Родовий | покатоличення | покатоличень |
Давальний | покатоличенню | покатоличенням |
Знахідний | покатоличення | покатоличення |
Орудний | покатоличенням | покатоличеннями |
Місцевий | на/у покатоличенні | на/у покатоличеннях |
Кличний | покатоличення | покатоличення |