покатоличити
ПОКАТОЛИЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Обернути на католиків; надати чому-небудь католицького характеру. - Ох, нелегко буде полтавців покатоличити. Уперті натури (Гончар, II, 1959, 194); Ватікан завжди прагнув покатоличити український і білоруський народи (Іст. укр. літ., І, 1954, 63).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покатоличу | покатоличимо |
2 особа | покатоличиш | покатоличите |
3 особа | покатоличить | покатоличать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покатоличитиму | покатоличитимемо |
2 особа | покатоличитимеш | покатоличитимете |
3 особа | покатоличитиме | покатоличитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покатоличив | покатоличили |
Жіночий рід | покатоличила | |
Середній рід | покатоличило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покатоличмо | |
2 особа | покатолич | покатоличте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | покатоличачи | |
Минулий час | покатоличивши |