покахикування
ПОКАХИКУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покахикувати та звуки, утворювані цією дією. Боцман поглянув на водолаза й механіка, лукаво їм підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням (Ю. Янов., II, 1954, 93); Вже як вкинув [Мусій] мішанку в ясла, озирнувся на стримуване покахикування (Речм., Весн. грози, 1961, 164).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покахикування | покахикування |
Родовий | покахикування | покахикувань |
Давальний | покахикуванню | покахикуванням |
Знахідний | покахикування | покахикування |
Орудний | покахикуванням | покахикуваннями |
Місцевий | на/у покахикуванні | на/у покахикуваннях |
Кличний | покахикування | покахикування |