покашляти
ПОКАШЛЯТИ, яю, яєш, док. Кашлянути кілька разів; кашляти якийсь час. Марта покашляла, знов затягла та й не вивела (Н.-Лев., III, 1956, 114); Я покашляв по-старечому, змахнув фартухом кришки зі столу й відповів: - Немає, донечко, немає. Десь побіг, шибеник, схопився й вибіг (Сміл., Сашко, 1957, 214).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покашляю | покашляємо |
2 особа | покашляєш | покашляєте |
3 особа | покашляє | покашляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покашляв | покашляли |
Жіночий рід | покашляла | |
Середній рід | покашляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покашляймо | |
2 особа | покашляй | покашляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покашлявши |