покепкувати
ПОКЕПКУВАТИ, ую, уєш, док., з кого- чого, без додатка і рідко над ким-чим, розм. Док. до кепкувати. - Уряди-годи довелося мені з тебе покепкувати, а ти вже й сердишся (Кв.-Осн., II, 1956, 163); Стась зрозумів, що з нього покепкували, і, щоб не дати підстав розцінювати це за свою поразку, поквитався жартом (Гур., Новели, 1951, 97); Вона не пропускала жодної нагоди, щоб покепкувати (Коз., Вибр., 1947, 38); Тільки тепер, побачивши, що Роман повалився від сміху на землю, Магда зрозуміла, що над нею покепкували (Збан., Між.. людьми, 1955, 115).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покепкую | покепкуємо |
2 особа | покепкуєш | покепкуєте |
3 особа | покепкує | покепкують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покепкував | покепкували |
Жіночий рід | покепкувала | |
Середній рід | покепкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покепкуймо | |
2 особа | покепкуй | покепкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покепкувавши |