покивувати
ПОКИВУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Злегка кивати (на знак згоди, співчуття і т. ін.). Жінка Шакули Уляна.. виливає свою журбу й злість сусідці, що стоїть.. коло печі, підперши голову рукою, й покивує головою на слова Уляни (Коцюб., І, 1955, 437); Дід Мартин навіть головою покивує - видно, зійшлися з його думками Кобзареві, зачепили у хліборобському серці найвразливіші струни (М. Ол., Леся, 1960, 147); // Робити легкі ритмічні рухи (головою). Василь сидів, не говорячи й слова, та покивував головою, мов сонний (Фр., І, 1955, 163); // Помахувати чимсь. Жито покивує листом; // Легкими рухами голови кликати кого-небудь. - Галю, сюди! Галю, мерщій сюди! - і покивує, і поморгує Івась (Мирний, IV, 1955, 97); // на кого. Привертати чиюсь увагу до себе, очікуючи певних дій, послуг і т. ін. або спонукаючи до чогось. Вбираючи на себе пишні шати, пан обозний поглядав вздовж дороги, погейкував на слуг, покивував на старшого джуру, сивісінького вже діда, що раз по раз витирав обозному з лисини піт (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 23).
2. Легкими рухами голови вказувати на кого-, що-небудь, здебільшого з осудом. Не найшлося місця тільки для студента, хай постоїть, щоб не був такий розумний, прийшов між люди безштаньком, та ще й покивує на їхній напис над віконцем (Гончар, Тронка, 1963, 273).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покивую | покивуємо |
2 особа | покивуєш | покивуєте |
3 особа | покивує | покивують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покивуватиму | покивуватимемо |
2 особа | покивуватимеш | покивуватимете |
3 особа | покивуватиме | покивуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покивував | покивували |
Жіночий рід | покивувала | |
Середній рід | покивувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покивуймо | |
2 особа | покивуй | покивуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | покивуючи | |
Минулий час | покивувавши |