покликувати
ПОКЛИКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. 1. Вигукувати час від часу; покрикувати. - Рист! рист! - покликують і собі вівчарі... (Коцюб., II, 1955, 324).
2. Вигукувати що-небудь з почуттям, з хвилюванням. [Любов (співає.., уриває і покликує ):] Ах, яка чудова ніч, а ми й не дивимось! (Л. Укр., II, 1951, 26).
3. Звертатися до когось, кликати кого-небудь. Устим людей покликує: - Сини, Виходить так, ми люди не останні! Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал., Книга.., 1954, 67); * Образно. Серденько кволе до часу постаріло, Марно минуле до себе покликую (Граб., І, 1959, 322).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покликую | покликуємо |
2 особа | покликуєш | покликуєте |
3 особа | покликує | покликують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покликуватиму | покликуватимемо |
2 особа | покликуватимеш | покликуватимете |
3 особа | покликуватиме | покликуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покликував | покликували |
Жіночий рід | покликувала | |
Середній рід | покликувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покликуймо | |
2 особа | покликуй | покликуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | покликуючи | |
Минулий час | покликувавши |